«Сподіваюсь, колись Ти приєднаєшся до нас, і світ стане інакшим або, як мінімум, Закарпаття…», – якось сказав Роман Жук.

Сьогодні над ідеями для CHYSTO.DE?! разом з Оленою Жук працює команда, яка допомагає в організації екологічних заходів та у природоохоронній діяльності.

«Мені здається, що кожен раз, коли мені кажуть «не можна» або «це неможливо», «у вас нічого не вийде», то я стаю сильнішою. Можливо, сама не знаю всього, але обростаю такими людьми, які знають і можуть більше», – ділиться Олена Жук. 

Тарас Чохрій із Мукачева із CHYSTO.DE?! – з самого початку, з перших, тоді ще не дуже масових прибирань. Зараз для нього екопікніки – це синергія крутих людей навколо одного гарного місця.

«Для мене завжди була важлива найвища ціль, або іншими словами глобальна мета. А тут вона явно проявилась після четвертого-п’ятого пікніка, коли стало зрозуміло, що це надовго і нас чекає ще багато викликів, які в майбутньому можуть стати рішеннями і дати кардинально новий імпульс в ставленні людини до природи та побутових відходів»,  – ділиться Тарас Чохрій.

Юлія Іващук зі Львова, але безмежно закохана у Закарпаття і називає його кРаєм. Вона координує волонтерів львівського напрямку і щоразу привозить на берег Закарпатського моря цілий VanHool крутих людей. Приєдналася до CHYSTO.DE?! у вересні 2021-го.

«Я закохалась в се місце з першого візиту і водночас дивлячись на те, в якому воно стані, на те все сміття на берегах і у воді – мені хотілось плакати і вберегти його від людей, які завдали сьому місцю такої кривди.  Тоді, як сказав Рома, я попалась на гачок. Спокій і тиша, що панував на березі, заживили мою душу, тому я щоразу сюди повертаюсь, навіть без екопікніків», – каже Юлія Іващук.

Тетяна Шитікова з Мукачева у команді CHYSTO.DE?! ще з осені 2021-го: тоді випадково побачила фотографії з екопікніка в соцмережах та полюбила цю місцину.

«Це було кохання з першого погляду. А зараз це величезна частина мого життя. Колись прочитала коментар до фотографії Олени: “дякую Всесвіту за тебе”. Він мені настільки відклався в голові і був саме тією фразою, яка описує мій стан і ставлення до нашої екородини: “дякую Всесвіту, що послав мені їх вчасно”. Це вже спосіб життя, шлях очищення, розвитку, пізнання себе», – каже Тетяна.

Іванна Трофименко з Ужгорода, крім роботи волонтерки та активістки, під час екопікніків проводить освітні заняття і з дітьми, і з дорослими на тему захисту природи та важливості розумного поводження з відходами.

«Всесвіт привів мене в родину Жуків на одному із заходів організації, де я працювала. Була вражена силою духу цієї родини, їхньою згуртованістю і натхненням піднімати з самого дна такі серйозні питання навали сміття. Коли в липні 2021-го я потрапила на сьомий екопікнік, тут усвідомила, що я –  вдома, серед своїх», – каже Іванна.

Марина Бульбук із Чернівців познайомилася зі командою Мрійників майже випадково – на святкуванні дня народження спільних знайомих. Потім на берег водосховища її запросив Роман Жук.

«Найбільше вражає те, що на березі одразу добре видно і катастрофу, і результат – людина може вплинути на ситуацію, якщо хоче. Це дуже важливо для усвідомлення сучасної катастрофи Землі і водночас показово – ми можемо змінити це», – впевнена Марина Бульбук.

Юлія Францішкевич зі Львова – адвокатка, яка захищає берег Закарпатського моря не тільки від сміття, але й юридично. 

 «Ця дивовижна краса, порушена людьми, має право на захист. І саме зараз – час її захищати. Маємо екоцид в державі, на територіях, де зараз ведуться бойові дії. Стільки природи втрачено. Тому не маємо морального права забруднювати там, де спокійніше», – підкреслює Юлія Францішкевич.

Валерія Цікава з Мукачева, коли вперше приїхала на Вільшанське водосховище з командою CHYSTO.DE?!, – заплакала. Бо ще десять років тому там не те, що пляшки – там взагалі не було сміття.

«Екопікніки для мене –  це не лише про прибирання. Це все набагато глибше.  Це – єднання, взаємодопомога, обмін досвідом, добро та беззаперечна любов до людей, до цього місця та віра у те, що разом ми можемо усе змінити.  Екородина – це велика частина мене. Це ті люди, які надихають, поряд з якими я змінююсь і стаю кращою. Це однодумці та вірні друзі. Це ті, яким не байдуже, у якому світі ми будемо жити, і які думають про те, який слід залишать на цій землі», – каже Валерія Цікава.  

Катерина Сердечна  живе в Ужгороді, але приїхала сюди із Дніпра через війну. Перший свій приїзд до «моря» Катерина скасувала через дощ, згадує, що тоді були прогнози про зливи і вона здивувалася, що екопікніків все одно відбувся, бо проводять прибирання за будь-якої погоди. Зараз CHYSTO.DE?! – частина її життя.

«Це – люди, які мають однакові цінності. І готові змінювати країну, починаючи з себе. Пишаюся і захоплююся кожним. Дуже близькі сенси, які вкладає у роботу вся команда  CHYSTO.DE?! Це – не тицяння носом громади у їх проблеми, а бажання допомогти і запалити ідеєю. І бачення, як це впливає на країну в цілому. А найголовніше, що все, що робимо, – з любові»,  – каже Катерина.

***

У команді CHYSTO.DE?! щоразу більше й більше людей. Щоб описати усіх – потрібна, напевно, книга. Зараз всі ці люди творять історію Берега Закарпатського Моря, роблять можливими і реальними ідеї, котрі зберігають пам’ять про засновника ініціативи Романа Жука. Усі вони – чудові, натхненні, закохані в природу і – готові втілювати Мрію.

***

«Поки чистили ми воду, чистили і сушу, – очистились наші очі, очистили й душу», – ще один, може, найважливіший рядок із пісні Христини Шукаль. Щоразу вечорами на березі ці слова підхоплюють волонтери, які проїхали сотні кілометрів, аби долучитися до збереження природи Карпат. Щоразу саме ці рядки розчулюють тих, хто вперше приїхав на Закарпатське море, до сліз. І, можливо, саме вони кличуть повертатися на берег ще раз і ще раз.

«Я ніколи не думав, що знайду стільки класних людей, порпаючись у смітті», – Роман Жук