
Звіт про Eco Film Festival by Chysto.de?! 2025
Більше, ніж фестиваль – це міст між пам’яттю та майбутнім
Коли мене запитають
що таке війна
я без роздуму відповім:
імена.
Максим Кривцов (Далі)
поет, військовослужбовець, загинув у січні 2024 року
“Не запам’ятовуйте наших імен, хочемо, щоб ви запам’ятали і перейнялись нашими цінностями”
Роман Жук (Жук), фотограф, відеограф, співзасновник ГО “ЧИСТО.ДЕ”



Eco Film Festival by Chysto.De?! має для нас особливе значення, адже він присвячений світлій пам’яті співзасновника нашої ініціативи Романа Жука — воїна, який загинув, захищаючи Україну. Через кіно, діалоги та спільні дії ми не просто вшановуємо пам’ять героя, а й продовжуємо його справу, перетворюючи біль на світло та енергію творення. Кожен кадр, кожна розмова, кожна дитяча посмішка на фестивалі — це живе свідчення того, що його цінності живуть і надихають.
Метою події було створити міст між пам’яттю та майбутнім, за яке важливо брати відповідальність, підвищити екологічну свідомість та надихнути на зйомку екологічного кіно, яку підтримує ініціатива.
Атмосфера події 2025
Ми прагнули трохи спокою і тихої радості, і в той же час розбурхати бажання до ДІЇ. Саме тому для проведення фестивалю ми покликали найкращих людей у музей-скансен, що знаходиться серед Карпат.




Серпень – місяць народження нашого Романа. Коли тепле, подекуди пекуче серпневе повітря змінюється на прохолодний вечірній вітерець. М’яке світло сонця ввечері, що лягає на старовинні дерев’яні хати. І чисте зоряне небо, яке дає насолодитися яскравим метеорним потоком Персеїди. Тому вдень сотні людей об’єднувались любов’ю до природи і кіно, наповнювалися сенсами, спілкуванням, а вночі під ніжний акомпанемент вокального гурту Brevis та лідерки гурту Vivienne Mort, лежали горілиць просто неба на Березі Закарпатського Моря, затамувавши подих і мріяли про найпотаємніше. Саме так можна описати атмосферу, що панувала з 1 по 3 серпня у Колочаві на Eco Film Festival by Chysto.de?!

Ми створили екологічну культурно-освітню подію нового формату, де сучасне мистецтво гармонійно поєднується з віковими традиціями. Через неї ми прагнемо показати, що екологічна свідомість — це не обмеження, а шлях до глибшого розуміння світу та відповідальності за нього. У час, коли так важливо триматися разом, наш фестиваль став простором для зцілення, діалогу та мрій про майбутнє, яке ми творимо вже сьогодні.
Кіно, що надихає діяти
Кінематографічна програма була серцем фестивалю. Просто неба, в обіймах гір, ми переглянули 16 природоохоронних стрічок з усього світу. Кожен фільм ставав початком важливого діалогу про наш спільний дім. Особливо зворушливим моментом стала прем’єра двох фільмів, створених за підтримки минулорічної кінопремії імені Романа Жука. Це було потужне свідчення того, як ідея, підтримана спільнотою, перетворюється на справжнє мистецтво, що здатне змінювати світогляд.

Євген Ткач — переможець минулорічної премії — представив фільм “Балада про Егагаропілу Ліннею”. Ця стрічка про те, як браконьєри заради прибутку виловлюють рідкісну водорость, ставлячи під загрозу її існування та майбутнє озера Світязь.Режисер Сергій Носенко, якого екоініціатива підтримала 2-м місце, презентував фільм “(Не)видима загроза:боротьба за чисте повітря”. Ця історія про боротьбу за чисте повітря в Запоріжжі і маленькі перемоги, які можуть змінити велике місто.



Цінною частиною програми стали живі розмови з режисерами. Вікторія Іваскевич, Володимир Бакум та швейцарський митець Ів Маг ділилися унікальним досвідом, розповідаючи, що надихало їх, з якими викликами вони стикалися та чому варто говорити про довкілля мовою кіно. Глядачі ставили глибокі питання, що перетворювало звичайний перегляд на спільний пошук відповідей.




Цього року ми вперше спробували провести експериментальне голосування за фільм, який зміг торкнутися душі і почав проростати у серцях глядачів. Уже на другий день Фестивалю відвідувачі мали можливість віддати свій голос на листочках з квітучого паперу з зернятками всередині.

Найпотужніший відгук у серцях глядачів отримав фільм «Якщо льодовики не повернуться» (режисер Yves Magat, Швейцарія). Іншими пам’ятними стрічками стали «Бартка» Володимира Бакума, «Ціна моди» Ендрю Моргана та «Вода буде завтра» Лесі Бакалець.


Навесні ми висадимо папірці для голосування із зернами в землю, і вони проростатимуть — так само, як проростає у серцях людей кіно. Так кожен голос зможе дати коріння добрим історіям.
Простір для творчості та діалогу
Ми прагнули, щоб кожен гість став не просто глядачем, а активним учасником.



Для цього організували насичену освітню програму, в яку включили:
Творчі майстер-класи з відео та фотозйомки: Діти та підлітки вчилися основ зйомки з режисеркою Ґалою Козютинською. Говорили про композицію кадру, управління увагою, продумовували разом, про що б хотіли розповісти і як до цього підвести. Так народився короткий соціальний ролик “Ліс”. Через нього діти прагнули донести, що ліс живий організм і що він говорить з ними через дерева, тіні, пташок… Важливо лише помітити і відчути.

Майстер-клас зі стоп моушен об’єднав тих діток, які з задоволенням долучалися до творчих майстерок з малювання та підлітків, яким цікаво було попрактикуватися в техніці покадрової зйомки. А також об’єднав трьох класних фахівчинь. Малювала з дітками Олена Стебльова. Знімала з дітьми покадрову зйомку Ґала Козютинська. А монтувала кадри в готову роботу разом з дітьми Яна Мазана — режисерка монтажу з команди BADOEVTEAM. Що стається з горами та лісовими жителями, коли там поселяються вітряки, можна побачити у спільній відеороботі.



Діалоги з експертами: Знімати про вітряки дітей надихнули фахівчині, які вели діалог про альтернативну відновлювальну енергетику і ціну неправильно обраного місця для цього. Дуже багато розмов точиться навколо цієї теми останнім часом на Закарпатті, тому і ми не могли не запросити Маріне Абрамян з Грінпіс Україна, Ольгу Менель-Забрамну та Катерину Полянську з “Екологія-Право-Людина”, Оксану Станкевич-Волосянчук з “Екосфери”. Модерувала дискусію Тетяна Когутич. Це були чесні розмови, що спонукали до роздумів та дій: «Чи є вітрова енергетика дійсно зеленою, якщо знищує унікальні природні ландшафти високогір‘я Карпат, яких на всю територію України припадає всього 3%?»



Софія Сидоренко, голова Zero Waste Alliance Ukraine, ділилася досвідом інших міст, які прагнуть до мудрого управління відходами та концепцію “0 відходів”, щоб надихнути до цього руху як кожного громадянина, що відвідав подію, так і громади Тереблянської долини, що власне і приймали у себе наш фестиваль.
Лекторії: Юрій Марченко надихав розповідати складні історії саме так, щоб це мало вплив. Софія Сидоренко розповідала про багаторазові альтернативи одноразовим речам. Ґала Козютинська ділилася, як зняти перший фільм. Alina Olive доносила цінність апсайклінгу.



Таісія Серденко вражала історіями про Космічне сміття. Ольга Зубик розповідала про філософію та цінності міжнародного, сільськогосподарського та ремісничого кооперативу Лонго Май. А представник ініціативи “ЧИСТО.ДЕ” Руслан Бабіля презентував концепцію розвитку ландшафтного заказника “Берег Закарпатського Моря”



Також важливо згадати про творчі майстер-класи від крафтярів і не тільки. Виготовляли макані свічки, маски з екоматеріалів, закладинки для книг з вживаного паперу, прикраси-сувеніри з глини, вчилися ручного ткацтва, трансформували старий одяг в оновлений, майстрували ловців Карпатських снів, декорували маску кози в українських традиціях та вчилися різним премудростям у рятувальників ДСНС.



Карпатський колорит та зоряне небо
Фестиваль був наповнений не лише кіно та лекціями, а й автентичною культурою. Буштинська та Колочавська громади представили яскраву програму, що знайомила гостей з місцевими традиціями, співом та кухнею.




На ярмарку можна було знайти унікальні вироби від крафтових виробників, які поділяють наші цінності сталого виробництва та відсутності пластикового пакування.Незабутні враження залишаться у тих, хто обрав провести кілька нічних годин під відкритим небом разом з нами на території заказника. Діставшись до Берега Закарпатського Моря і облюбувавши галявинку, ми розстелили каремати та спальники, аби комфортно вмостившись спостерігати за зорепадом. Журчання води та мелодійні співи цвіркунів створювали незабутні враження. І коли вже всі були зосереджені на зорепаді десь зовсім поруч зазвучав магічний акомпанемент вокального гурту Brevis. Це було фантастично! Коли ж стихло магічне багатоголосся, — зазвучав космічний голос лідерки гурту Vivienne Mort — Даніели Заюшкіної. Здавалося, природа слухає разом з нами, а час зупинився, щоб подарувати нам відчуття миру та гармонії.





Мовою цифр: результати
За три дні наш Eco Film Festival by Chysto.de?! відвідало близько 2000 людей! Це були мешканці довколишніх громад, гості з усієї України, а також друзі з Чехії, Бельгії та Швейцарії. Це доводить, що турбота про довкілля — це мова, яка не потребує перекладу і об’єднує людей по всьому світу.
Ми не лише говорили про важливе, а й діяли. Завдяки продажу квитків, донатам, підтримці громад та крафтових виробників нам вдалося зібрати 175 339 грн!
Уся ця сума стане основою для цьогорічної премії імені Романа Жука і буде спрямована на зйомку нового українського природоохоронного кіно. Це наша інвестиція в голоси тих, хто готовий говорити про екологію чесно та натхненно. Ці кошти дозволять втілити свою ідею та розповісти історію, яка, ми віримо, торкнеться тисяч сердець.
Це все Ви! Дякуємо, що були і залишаєтесь з нами
Ця подія була б неможливою без наших партнерів, фінансового спонсора та друзів, які постійно підтримують подію. Ми щиро дякуємо головному спонсору події — міжнародному благодійному фонду Nova Ukraine за віру в нашу ідею та потужну підтримку, яка дозволила події відбутися!

Дякуємо нашим партнерам — музею “Старе Село” за гостинність, а Станіславу Михайловичу за пізнавальні екскурсії.


Департаменту екології та природних ресурсів за те, що нагодували всіх організаторів, учасників та волонтерів. Вдячність найактивнішим громадам Тереблянської долини — Колочавській та Буштинській, за активну долученість до організації фестивалю, всебічну підтримку та надійне плече. Ми відчували вас у слові, ділі і донатах. Дякуємо за це! Синевирській територіальній громаді за невеличкий вклад, яким підсилили зону фудкорту. Головному управлінню ДСНС за активний і сенсовний відпочинок для діток. Наша і їх любов до вас безмежна!



Дякуємо нашим друзям — НПП Синевир за презенти для лекторів та теплий прийом гурту Brevis. Дякуємо за підставлене плече з доїздом і фінансове підсилення благодійній організації “Міжнародний фонд охорони здоров’я та навколишнього середовища “Регіон Карпат”. Дякуємо ресторану-піцерії Family за те, що готували і тішили смачненьким. Книгарні “Тримаємо дах” за якісну літературу для зони читання. Мовній школі Поліглот за допомогу з українськими субтитрами для іноземних фільмів. Колочаві Еко Резорт за смачне пригощення для лекторів і волонтерів суботнім вечором перед зорепадом. Це було саме те, що треба! Сімейній свічкарні Валковських, Садам Лонго Май, екобренду Lay Bottle, екоруху Екодесант, екобренду Свічочка, бренду органічної косметики Весна, Колочавській пасіці за подаруночки для душі для наших лекторів. Видавництву Олександри Гаркуші за кілька особливих книг, які віримо з часом матимемо ми всі, про Закарпаття і нашу культуру.



Дякуємо інформаційним партнерам, які підтримали подію: онлайн виданню Варош, телеканалу 21-й Унгвар, виданню Заголовок та Громадському радіо.
Дякуємо крафтярам, які тішили неймовірними виробами, любов’ю до своєї справи та бажанням долучитися до змін в регіоні і не тільки. Дякуємо спікерам і режисерам, які подолали довгу дорогу, аби розділити з нами ці три дні, а головне підтримати ті цінності, які ми з вами множимо!






Дякуємо усім зірковим гостям та митцям, що доводять нашу думку про те, що тільки культурі під силу здолати безкультур‘я.



Дякуємо всім волонтерам і команді, які вкладали сенси, створювали настрій і подію хтось три дні, а хтось три і більше місяців! Дякуємо всім Вам, хто став частинкою цієї події!



Разом ми доводимо, що навіть у найтемніші часи можна і треба зберігати свою нормальність, своє світло, свою любов до природи та всього живого, дбаючи про майбутнє та творячи нову ЧИСТУ Україну зі збереженою дикою природою. До зустрічі наступного року!
‘